Цікаве

                       Як правильно качати прес?

• «Живіт нікуди не зникає, а прес болить».
  Неправильне виконання вправ – це одна з найбільш поширених помилок;

• «Якщо качати прес, то жир зникне».
  Найбільша помилка, яку зазвичай допускають новачки. Усі вправи працюють лише на зміцнення м’язів, і для рельєфного преса необхідно спочатку підготувати «полотно» таким чином, щоб жировий шар не перевищував 1.5см. Допомогти в цьому може тільки дієта, інакше Ви ніяк не побачите результату ваших старань.

• «Якщо качати прес кожного дня, то результат буде кращий».
  Як і всім м’язам нашого тіла, м’язам живота також потрібен час на відновлення. Оскільки наші м’язи ростуть саме під час відпочинку, то навантажуючи їх кожного дня, ми просто не даємо їм такої можливості.

• Достатньо робити декілька видів вправ для досягнення гарного результату – чим різноманітніший комплекс вправ, тим швидше Ви зможете його досягти.

• Чим більше повторів, тим краще. Ліпше зробіть декілька вправ по 15 повторень, ніж одну на 60. Будова м’язів живота така, що більше 15 повторень робити абсолютно безглуздо, важливішими є їхня швидкість та інтенсивність.

Попередження насильства

     Агресивна поведінка обумовлена соціальними зв’язками і стосунками. Агресія може виражатися в різноманітних формах і проявах, мати прихований, відкритий, індивідуальний або груповий характер.

На агресивну поведінку підлітків впливає комплекс чинників:

• персональні чинники (низький рівень виховання, неадекватна занижена самооцінка, зловживання алкоголем, наркотиками, комп’ютерними іграми, готовність до ризику, обмежене відчуття самозбереження);
• поведінкові чинники (вандалізм, безцільне проведення часу, прогули і слабка успішність у навчанні, ранні сексуальні контакти, приводи в міліцію і рання судимість);
• соціальні чинники (культ насильства в суспільстві, вплив ЗМІ, поведінка батьків, що відхиляється, низький соціально-економічний статус сім’ї, залежність від соціальної допомоги, зміна вихователів (вітчим, мачуха), сімейне і сексуальне насильство, друзі з поведінкою, що відхиляється);
• сімейні конфлікти (розлучення батьків, поява іншої дитини в сім’ї, завищені вимоги до успішності, які не завжди відповідають здібностям і можливостям дитини). Діти з неблагополучних сімей мають більше шансів стати правопорушниками, ніж діти, виховані в благополучних сім’ях. Гіперопіка або байдужість з боку батьків також можуть спровокувати агресивну поведінку у дитяти.
• особисті проблеми (настання фази статевого дозрівання і пов’язані з цим проблеми фізіологічного і психологічного характеру). Незадоволеність власною зовнішністю, неадекватне сприйняття з боку дорослих: Я дорослий, а Вони поводяться зі мною як з дитям. Розвиток критичного мислення дозволяє підліткові ставити під сумнів вчинки дорослих, протестувати проти їх моралі. Проблеми з успішністю і приклеювання ярликів (вчителі і батьки говорять, що дитина непоправна, погано вихована або дурна). Для неуспішних учнів агресивна поведінка є одним із засобів, за допомогою яких вони компенсують свою неуспішність.
• соціальні причини (культ насильства, що сформувався в суспільстві, роздратування і втома від школи).

Агресивна поведінка підлітка, як правило, буває спрямована проти дорослих і родичів. Вона виражається у ворожості, словесній лайці, нахабстві, непокірності і негативізмі, постійній брехні, прогулах і вандалізмі.

У багатьох з цих дітей порушуються соціальні зв’язки, що виявляється в неможливості встановити нормальні контакти з однолітками. Для більшості, віднесених до агресивного  типа, властива низька самооцінка, хоча вони  проектують образ жорстокості.

Біля витоків проблем агресивної поведінки підлітків в 80% випадків лежать труднощі, пов’язані з неуспішністю в навчанні, проблемах у сім’ї – і навчальний заклад є місцем передачі негативного соціального досвіду.

Яким буває знущання?

• Окрім фізичних нападів, знущання може включати й психологічний тиск.

Чому дехто знущається над іншими?

• Вони самі були об’єктом знущань. «Мене цькували однолітки, і мені це дуже набридло. Тож, щоб здобути визнання, я сам почав знущатись над іншими, – каже молодий чоловік, на ім’я Антоніо. – Пізніше я задумався над своїми вчинками та усвідомив, що поводився просто огидно».
• Вони не мали гідного прикладу. «Часто, знущаючись з інших, молоді люди наслідують поведінку своїх батьків, старших братів і сестер та інших родичів», – пише Джей Мак-Гроу у своїй книжці про булінг («Life Strategies for Dealing With Bullies»).
• Вони хочуть приховати почуття невпевненості. «Діти, які цькують інших, за маскою “крутих” ховають глибокий душевний біль і почуття неповноцінності», – зазначає у своїй книжці психолог Барбара Колоросо («The Bully, the Bullied, and the Bystander»).

Хто найчастіше стає об’єктом знущань?

• Ті, хто тримається осторонь від інших. Деякі молоді люди, котрим нелегко ладнати з іншими, усамітнюються і стають мішенню для кривдників.
• Ті, хто відрізняється від інших. Зачіпкою для задираки може стати будь-що: зовнішній вигляд, колір шкіри, національність, релігія чи навіть фізична вада.
• Ті, кому бракує впевненості в собі. Задираки помічають, коли хтось має занижену самооцінку. Саме невпевнені в собі хлопці та дівчата найчастіше стають об’єктами знущань, адже вони навряд чи будуть захищатися

Що робити, коли з тебе знущаються?

• Не реагуй. Задираки хочуть побачити, чи їм вдалося зачепити тебе за живе. Якщо ти не реагуєш, вони перестають чіплятися до тебе».
• Не відплачуй тою ж монетою. Помста нічого не вирішить, а лише додасть проблем.
• Не лізь на рожен. Наскільки можливо, уникай задирак і ситуацій, в яких можеш стати жертвою знущань.
• Використай ефект несподіванки. Біблія каже: «Лагідна відповідь гнів відвертає».
• Пам’ятай про почуття гумору. Наприклад, тобі закидають, що в тебе надмірна вага. Можна просто знизати плечима і сказати: «Та можна було б скинути кілька кіло».
• Піди геть. Це вияв самовладання, якого бракує задираці».
• Розвивай впевненість у собі.
• Розкажи комусь про все. За даними одного опитування, більше ніж половина жертв кібербулінгу не розповідає нікому про свою проблему — імовірно, через сором (особливо хлопці) або через страх помсти. Але пам’ятай: задиракам секретність лише на руку. А якщо не мовчати, то можна покласти край знущанням.

На допомогу педагогам

    Сучасна молодь постійно перебуває у інформаційному просторі, у вирі соціальних та політичних подій. Але інколи інформація, яка потрапляє у ЗМІ про ті чи інші випадки суспільно-політичного життя стимулює молодь до прояву схожої поведінки.

   Адже в молодому віці збільшується кількість негативних вчинків та зростає ймовірність невмотивованих вчинків. Вони часто вважають свою точку зору найправильнішою, висловлюють готовність боротися, протестувати, сперечатися і відстоювати свою думку будь-якими способами. Також, ми з вами стали свідками того, що молодь бере активну участь у масових заворушеннях. Сучасні підлітки та юнаки досить критичні у стосунках з дорослими, піддають сумніву їх поради, заперечують «застарілу» систему норм і традицій. Потреба участі у неконтрольованих ситуаціях пов’язана з сильним бажанням бути вільним і самостійним. Особливість молоді полягає і в тому, що вони шукають своє місце в суспільному житті, у них формуються життєві цінності, вони діють на основі свого суб’єктивного бачення речей і подій.

    Тому педагоги та батьки повинні працювати над вдосконалення патріотично-громадянського виховання, плекання в учнях любов до нашої великої і такої розмаїтої України, бажання миру й щастя всім її громадянам, і що вкрай важливо, виховання толерантності та терпимості, здатності сприймати і приймати людину такою, якою вона є.

     Слід підкреслити, що будь-яка нестабільність не лише в родині, а й у суспільстві є загрозою для повноцінного розвитку дітей.

     Як же діяти педагогові та батькам у нинішній та інших складних ситуаціях, коли треба захистити дитину від нас — дорослих?

         Насамперед, педагогам та батькам потрібна мудрість, яка передбачає, зокрема, позитивне 

світосприйняття, розуміння законів природи і суспільства, виваженість у словах і вчинках, толерантність, уміння зрозуміти іншого, об’єктивність в оцінках, далекоглядність.

• Педагоги і батьки виконують місію носіїв життєвого оптимізму, гарантів безпеки і благополуччя дитини. Формують позитивне світосприйняття, необхідне для її повноцінного розвитку.
• Попри сумні і незбагненні події сьогодення та інші колізії життя створюють у навчальному закладі та вдома спокійну світлу атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.
• Поводяться розважливо, гасять власні пристрасті.
• Вчать учнів розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків і точок зору.
• Виховують повагу до інших людей, толерантність і терплячість до кожного, незалежно від того, чи подобається він, чи погоджується з тобою. Вчать засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії. Самі в житті подають такий приклад.
• Формують дружні взаємини між учнів групи, згуртовують їх у спільних справах, не протиставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша.
• Запобігають виникненню конфліктів, вчасно помічаючи їх назрівання.
• Як би не кипіла душа болем, огидою, зневірою, не проявляють при учнях бурхливих емоцій. Не виправдовують насилля.Не ведуть дискусій, зокрема політичних.
• Педагоги дотримуються нейтралітету, не нав’язують своїх особистих політичних та інших поглядів, і в жодному разі не протиставляють їх поглядам учнів.
• Обмежують та пом’якшують негативну інформацію, що доходить до учнів. Але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).
• У періоди соціальних протистоянь (демонстрацій, виборів) педагог проявляє особливу пильність. Приділяє більше уваги індивідуальним бесідам, дає кожному виговоритись, вислуховує враження від побаченого (почутого), ПОЯСНЮЄ, що всі ЛЮДИ різні, і кожен може висловлювати свою думку. Це нормально. Демонструє об’єктивність, засуджуючи прояви агресивності будь-якої сторони, незалежно від власних політичних симпатій.
• Якщо учень прилучений до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Творця. то педагоги та батьки вчать її обирати духовні цінності та плекати в собі лише добрі почуття. А негативні емоції, що виникають, знімати молитвою, і в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

• Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.
• Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
• Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
• Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.
• Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.
• Сприяйте організації спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
• Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості.
• По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.
• Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Мова міміки і жестів

      Більшість людей користуються мовою міміки і жестів, абсолютно не замислюючись над цим. Справа в тому, що цей навик є не придбаним, а вродженим – це спосіб показати свої позитивні і негативні емоції. Якщо спілкування з людьми це не тільки ваше повсякденне життя, але і суть роботи, то вивчення мови жестів і міміки, а також психології жестів може послужити вам хорошу службу. Оскільки володіючи такими знаннями ви будете бачити і розуміти трохи більше, ніж інші.

• Руки на боках, схрещені руки, стиснуті кулаки можуть виражати роздратованість, закритість від слів інших.
• Виставлений вперед вказівний палець може сприйматися як звинувачення.
• Закривання рота під час розмови дуже часто є свідченням сказаної брехні у дітей, та може бути характерним і для деяких дорослих.
• Брехня посилює чутливість носа людини, яка говорить неправду, тому торкання до носа, чухання його можуть свідчити про нещирість співрозмовника.
• Закривання ока пальцем/рукою свідчить, що ми не бажаємо чогось бачити або не віримо у сказане.
• Потирання вуха, як і чухання потилиці чи сторони шиї, означає, що людина не певна у чомусь або ж не вірить у сказане.
• Гратися з речами, дріб’язком у кишені — не привабливо та не виховано, адже такі дії, будучи свідченням незацікавленості та неуваги, можуть відволікати увагу інших.
• Стискання та викручування пальців свідчить про знервованість людини.

    Цікаві факти зі світу спорту

1. Бокс як вид спорту був узаконений тільки в 1900 році.

2. Найповільнішу швидкість у спорті зареєстровали 12 серпня 1889 року - 1,35 км/г. Цим видом спорту було перетягування каната.

3. Згідно із дослідженням, які проводила Detroit Free Press, 68 відсотків професійних хокеїстів втратили на льоду хоча б по одному зубові.

4. Першим в історії олімпійським чемпіоном в 776 р. до н.е. став невідомий кухар з Еліди на ім"я Кореб.

5. Одразу після удару швидкість м"яча для гольфу складає 270 км/годину.

6. У дзюдо не 10, а 12 данів. Однак, одинадцятого дану не отримала жодна людина, а дванадцятий був присуджений тільки одній людині - засновнику дзюдо Дхигаро Кано.

7. Найстаріша людина, яка виграла Олімпійську медаль, - Оскар Сван, який зайняв друге місце у змаганнях зі стрільби на Олімпіаді 1920 року в Швеції. Тоді йому було 72 роки.

8. Британський біговий кінь "Гуморист", який виграв не один приз на дербі 20-х років, виявляється, взагалі не повинен був бігати. Розтин, проведений після його смерті показав, що у нього була тільки одна легеня.

9. Футбольний стадіон Уемблі в Англії створений тільки для ігор, тренування на ньому заборонені.

10. 170 000 000 000 000 000 000 000 000 шляхів для гри у перших десяти ходах у шахах.

11. Найшвидший гол у НХЛ був забитий вже на третій секунді гри.

12. Тільки дві країни в світі брали участь у всіх Олімпійських іграх.

13. Для вирішення головоломки "Кубик Рубік" потрібно в середньому від 48 до 100 обертів.

14. Бразилія - єдина країна, яка брала участь у всіх чемпіонатах світу з футболу.

15. Американці витрачають щорічно близько 630 мільйонів доларів на м"ячики для гольфу.